У книзі представлена науково-популярна біографія Зигмунда Фрейда (1856–1939) — творця психоаналізу, який справив величезний вплив як на подальший розвиток психіатрії, психології, філософії, соціології та інших галузей гуманітарного знання, а й у всьому світогляд. Відштовхуючись від висловлювання Фрейда, що головним його пацієнтом був він сам, Петро Люкімсон веде його життєпис як «історію хвороби», переконливо доводячи, що в основі теорії психоаналізу лежать психологічні та психіатричні проблеми героя книги, породжені його приналежністю до єврейського народу та особливостями . Узагальнюючи та аналізуючи спадщину Фрейда, а також численні праці, присвячені його життю та вченню, автор намагається відокремити зроблені ним справді геніальні відкриття в галузі пізнання людської природи від спекуляцій та перекручування, які Фрейд не раз дозволяв собі у різних працях.