«… Діагноз, який викликає у батьків маленького пацієнта питання, тривогу, страх і, нарешті, відчайдушний протест: «Ні, тільки не моя дитина, немає нічого страшнішого, ніж пережити своїх дітей». Через усе це пройшли Анн-Дофін і Лоїк Жюлліан, коли захворіла їхня дворічна донька Таїс. Хвилі давно змили легкі сліди двох маленьких ніжок і пісочний замок, яким виявилося хитке щастя цієї звичайної французької сім'ї. високі, жінка вирішила народжувати. Дівчина. Чи встигне Таїс сказати своїй молодшій сестричці, що любить її, перш ніж назавжди замовкнути? Чи зможе Гаспар, відкинувши всі перестороги, грати з Азіліс? Чи здорова вона чи страшна хвороба просто дає їй відстрочку? Як би там не було, якщо не можна додати днів життя, треба додати життя дням – цю істину Анн-Дофін добре засвоїла. І незважаючи на те, що вона вмиратиме щоразу, коли одна з її дочок буде на волосинку від загибелі, її книга – сама життєствердна з усіх коли-небудь написаних!..»