«Дві лисі тюфтельки в оспинках рису сиротливо тулилися один до одного. Це були, мабуть, два брати. Туманного осіннього ранку вони висунулися по гриби, але молодший, трохи приплюснутий, галасливо загрібав ногою, і їх почув кухар, який блукав неподалік у пошуках відпочинку. Або ні, це пара закоханих, які таки вдалося померти в один день. У погожий жовтневий день, коли бордовим від бажань листям хочеться поїхати подалі, а двом закоханим тефтелькам злитися в одну велику тефтелину і завмерти від щастя…»