«У підвалі, переробленому в ресторан, я чекала на знайому. Підвал видавали бетонну стелю, замазану срібною фарбою, роздуті змії гофрованих труб і перефарбовані стіни з патьоками. Ресторан зображали столики з товстими свічками, бар у глибині та чотири офіціанти: дві перефарбовані з брюнеток блондинки з короткими ногами і два щуплі натуральні брюнети з кривими. У відсутності клієнтів вони, обліпивши стійку бару, поглядали на єдиного крім мене, відвідувача – грузного чоловіка, що жує, у пісочному джемпері…»