В одному з перших російських романів двадцять першого століття, присвячених дослідженню спадщини радянської системи таборів, молодий чоловік подорожує безкраїми пустками Крайньої Півночі, щоб дізнатися правду про сумного сусіда, який врятував йому життя, і якого він знає лише як Діда II. Серед забутих шахт і старих бараків колишніх ГУЛАГів він знаходить світ, відданий у забуття, де легше ігнорувати і жертв, і катів, ніж змиритися з жахливим минулим. Ця тривожна історія згадує про велику та зруйновану красу землі, де людина та машина працювали разом із природою, щоб знищити мільйони життів протягом радянського століття. Вийшовши з сучасної Росії, де біди минулого насильно стираються із суспільної пам’яті, цей майстерний роман являє собою епічну літературну спробу врятувати історію від краю забуття. Сергій Лебедєв народився в Москві в 1981 році і сім років працював над геологічні експедиції на півночі Росії і в Середній Азії. Його перший роман «Забуття» перекладено багатьма мовами.