Дія роману розгортається в Херлінгемі — британському передмісті Буенос-Айреса, де мешкають респектабельні англійські сім'ї, а плітки розносяться так само швидко, як і аромат чаю «Сивий граф». Вісімнадцятирічна Одрі Гарнет віддає своє серце молодому талановитому музикантові Луїсу Форрестеру. Знайшовши в Одрі споріднену душу, Луїс пише для неї прекрасну "Сонату незабудки", яка захоплює їх у світ забороненого кохання. Однак сімейна трагедія перекреслює надію на щасливий шлюб, і Одрі, як слухняна і любляча дочка, втішає батьків своєю згодою стати дружиною Сесіла, благородного та улюбленого старшого брата Луїса. Вона гірко шкодує, що в хвилину душевної слабкості погодилася принести цю жертву. Незважаючи на те, що сімейне життя подарувало Одрі не тільки безмежне кохання чоловіка, а й двох чарівних дочок, сумні та прекрасні акорди сонати її кохання луною звучать крізь роки, нагадуючи про почуття, від якого вона відмовилася, і підштовхуючи її до дії. Вона виливала свій сум, любовно витягаючи з інструменту гармонійні акорди. Єдиний чоловік, якого вона коли-небудь любила, поїхав, і в музиці звучали вся її любов і безнадійність. Пальці всупереч її волі ковзали по клавішах, а їхня мелодія розливалася по кімнаті, пронизуючи час і простір. Їхня соната, єдина ниточка, що пов'язувала їх долі. Вона грала її, щоб зберегти Луїса в пам'яті таким, яким знала його до того вечора в церкві, коли звалилися всі її мрії. Одрі назвала цю мелодію «Соната незабудки», бо доти, доки вона гратиме її, Луїс залишиться в її серці.