«Морда фашиста була чітко видно через окуляр моєї снайперки. Постріл, як клацання бича, повалив його на сніг. Снайперська гвинтівка, яка тепер стала безпечною для наших бійців, вислизнула з його рук і впала до ніг свого вже мертвого господаря…» «Неголосний голос снайперської кулі, але жалить вона смертельно. Пострілу свого я не почув — моє власне серце в цей час стукало, здається, куди голосніше! — але побачив, як миттєво засів фашист. Двоє інших продовжували свій шлях, не помітивши того, що сталося. Давно відпрацьованим рухом я перезарядив гвинтівку і знову вистрілив. Немов спіткнувшись, упав і другий «завойовник». Останній, зробивши ще два-три кроки вперед, зупинився, озирнувся і підійшов до того, хто впав. А мені вистачило часу знову перезарядити гвинтівку і зробити черговий постріл. І третій фашист, вбитий моєю кулею, замертво впав на другого…» На снайперському рахунку автора цієї книги 324 знищені фашисти, включаючи одного генерала. За бойові заслуги Військова рада Ленінградського фронту вручила Є.А.Миколаєву іменну снайперську гвинтівку.