«Мене звуть Саад Саад, що означає арабською — Надія Надія, а англійською — Сумний Сумний» — так починається «Улісс з Багдада» — новий роман Еріка-Емманюеля Шмітта, одного з найбільших представників сучасної французької прози. Герой роману, юнак на ім'я Саад Саад, хоче залишити Багдад, місто, де під бомбардуваннями загинули його рідні та наречена, і дістатися Європи, що для нього означає свободу та майбутнє. Але як перетнути кордони, якщо в тебе в кишені немає ні динара?! Як уціліти при аварії корабля, вислизнути від наркоторговців, встояти проти заворожливого співу сирен, втекти від циклопа-тюремника, звільнитися від чаклунських чар сицилійської Каліпсо. Так, поступово, крок за кроком розгортається жорстока, трагічна і в той же час кумедна одіссея біженця, одного з тих сотень тисяч, що були змушені залишити рідні місця. Шмітт - блискучий оповідач - змушує читача заворожено стежити за вигинами сюжету, що нагадує то мандрівки гомерівського героя, то казки «Тисячі та однієї ночі»; Шмітт - філософ-гуманіст - змушує його задуматися над питанням про те, чим насправді для людства початку третього тисячоліття є межі.