Чесно кажучи, не збирався цього писати. Тобто зовсім. Але… Пам'ятаєте вираз про ту краплю, яка переповнила чашу терпіння? Десь наприкінці березня я знову пробігся ресурсами Інтернету, присвяченими пневматичним пістолетам і гвинтівкам і виразно відчув: «дістали». Ні, краще так: «достали!». Або навіть так: «ДО-СТА-ЛИ!!!!» До печінок. Скрізь одне й те саме. І начебто дорослі люди, і сопливі памперсоносці поблажливо третюють можливості застосування пневматики для самооборони. Цитата: «…прагнення покрасуватися з пістолетом і діставати його за будь-якого гострого конфлікту, зазвичай, властиве саме тим, хто вперше набуває якоїсь «недозброї» - пневматики або, скажімо, газового пістолета.» Особливо дратує постійне пережовування довгобородого анекдоту про ковбоя. Мовляв, купивши пневматику, насамперед спили мушку, ковбой. Тому що, якщо застосуєш пневмопістолет для самооборони і нападник, відібравши його і встромивши тобі в зад, візьметься там повертати ствол, з мушкою буде набагато болючіше.