У 200 році нашої ери Римська імперія здавалася неприступною. Його величезна територія становила більшу частину відомого світу. До кінця п’ятого століття римське панування зникло в Західній Європі та більшій частині Північної Африки, і залишилася лише зменшена Східна імперія. Що пояснює цей неймовірний спад? Тут Адріан Ґолдсуорсі застосовує вченість, перспективу та наративну майстерність, які визначили його монументального «Цезаря», щоб відповісти на, мабуть, найбільше з усіх історичних питань — як упав Рим. Це був період видатних особистостей, від філософа-імператора Марка Аврелія до таких імператорів, як Діоклетіан, який зображував себе жорсткими, навіть жорстокими воїнами. Це був час революційних ідей, особливо в релігії, коли християнство пройшло шлях від переслідуваної секти до релігії держави та імператорів. Голдсуорсі звертає особливу увагу на готовність римських воїнів битися і вбивати один одного. Зрештою, це історія про те, як імперія, не маючи серйозного суперника, гнила зсередини, а її правителі та інституції поставили короткострокові амбіції та особисте виживання над загальним благом держави.