У книзі аналізуються проблеми (криза сучасної особистості, заява про смерть суб'єкта та культури, зіткнення різних ідеалів життя та ін.), що змушують створювати нову філософську дисципліну – філософію суб'єктивності. Обговорюється предмет філософії суб'єктивності. З погляду автора, суб'єктивність – це форма усвідомлення (концептуалізації) особистості, що склалася в античній культурі і далі в наступних культурах (середньовічної, ренесансної, нового та новітнього часу), зазнавала трансформації та розвивалася. Істотне значення змісту суб'єктивності грають як усвідомлювані боку та аспекти життєдіяльності особистості, а й форми концептуалізації на основі яких це усвідомлення відбувається. Розглядаються чотири основні етапи становлення суб'єктивності (в античній культурі, у середні віки, у рамках картезіансько-кантіанської картини, у постмодерні). Характеризуються такі форми суб'єктивності як кохання, наукова творчість, переживання творів мистецтва, технічна свідомість, конституювання свого життя, розуміння здоров'я. При цьому реконструкції історії відповідних феноменів поєднуються з аналізом спеціально підібраних кейсів, філософський дискурс із культурологічним.