Робертсон Девіс – найбільший канадський письменник, майстер сюжетних хитросплетінь та загадок, один із найкращих оповідачів англомовної словесності. Його «Дептфордську трилогію» («П'ятий персонаж», «Мантікора», «Світ чудес») визнали початком «канадського прориву» у світовій літературі. Він потрапляв у шорт-лист Букера (з романом «Що в кістках закладено» з «Корнішської трилогії»), був удостоєний головної канадської літературної нагороди – Премії генерал-губернатора, під кінець життя мало не отримав Нобелівську премію, але навіть навіки залишившись у числі кандидатів, завоював статус світового класика. – Але якщо до Вбивства приєднуються Непокійні Духи, жодна інша Повість із цим не зрівняється». І герою даного роману належить перевірити цю мудру думку на власному досвіді: саме невпинним духом стає в перших рядках Коннор Гілмартін, редактор відділу культури в газеті «Голос», заставши дружину в ліжку з коханцем і отримавши від того (свого підлеглого, театрального критика) палицею по голові. І ось хтось невідомий веде душу Коннора спершу «у вісімнадцяте століття, яке за масштабами всієї історії людства було практично вчора», – і на цьому не зупиняється; і ось вже «фірмова девісівська машина часу розгортає перед нами барвисті картини минулого, сповнені дива і пустощів» (The Los Angeles Times Book Review). Чому ж Коннору відкриваються картини з життя своїх предків і до чого тут церква під назвою «Товариство Еммануїла Сведенборга, вченого та провидця»?