Цей том — другий у трилогії «Велике протистояння. Мої поєдинки з Анатолієм Карповим» — присвячений, головним чином, нашим третім та четвертим матчам (1986 та 1987). Фініш обох вирізнявся неймовірним драматизмом, і суперечки навколо цих подій ще довго розбурхували шаховий світ. Після завоювання у листопаді 1985 року світової корони в мене було дуже мало часу, щоб насолодитися смаком перемоги: матч-реванш стартував вже наступного літа. циклу. Однак у моєму випадку цей процес було порушено. Ще в 1977 році ФІДЕ, на догоду Карпову, повернула до правил пункт про матч-реванш, який діяв лише два цикли і скасований на початку 60-х. При поразці чемпіон автоматично, без будь-якого відбору, отримував право зіграти за рік матч-реванш. Цим правом з великою користю для себе скористався Ботвинник: перемігши в матчах-реваншах Смислова (1958) та Таля (1961), він двічі повернувся на трон і обмежив термін царювання своїх «кривдників» одним роком. Щоб уникнути такої долі, я мав перемогти Карпова і в матчі-реванші (Лондон-Ленінград 1986). При тому, що ми вже зіграли 72 партії — найтриваліший матч в історії (1984/85) та другий матч (1985), у якому я відібрав у Карпова титул... У жорстокій боротьбі мені вдалося виграти матч-реванш. Але й на цьому випробування не скінчилися! Незважаючи на всі наші позачергові матчі, трирічний відбірковий цикл ФІДЕ залишився незмінним, і вже за рік я мав зустрітись у матчі з черговим претендентом. Не дивно, що моїм суперником знову став Карпов.