Третя книга про творчість Михайла Таля охоплює період 1968—1973 років, що характеризується не лише блискучими злетами (дві золоті медалі завойовані на командних чемпіонатах Європи, по одній — на Всесвітній олімпіаді та чемпіонаті СРСР, виграно сім міжнародних турнірів), але й рідкісними, але дуже чутливими падіннями (програш матчу Б. Ларсену, провалами на XXXVII і XLI чемпіонатах країни, міжзональному турнірі 1973 року). У черговому циклі боротьби за світову першість Таль дістався півфінального претендентського матчу, в якому з мінімальним рахунком поступився »Віктору Корчному. Наприкінці 1969 року був, нарешті, закритий хворобливий «другий фронт» — боротьба з хворою ниркою завершилася її видаленням (у прямому і переносному значенні) з поля бою... Розглянутий період цікавий також зародженням нових «традицій» , наприклад, звички програвати партії останнього туру та встановленням своєрідних і зовсім уже, здавалося, неможливих для його стилю та характеру рекордів. Йдеться про знамениті безпрограшні серії Таля: 86 партій з липня 1972 року по квітень 1973 року та 97 партій з жовтня 1973 по жовтень 1974 року. Тоді й виникла дискусія на тему «старий та новий Таль». Але, як би це не звучало банально, Таль завжди Таль, у чому можуть і переконатися читачі, ознайомившись із цією книгою. Укладач – Кирилов В.Ф.