«Степова книга» вперше побачила світ 1998 року, коли її авторові було двадцять вісім років. Сьогодні це один із найвідоміших письменників свого покоління, хоча його творчість залишається загадкою. Олег Павлов спрямований усередину свого героя, але його прозу не назвеш лише психологічною, її образи пройняті сповідальною поетичною силою. Сюжети її страшні, але зігріті вірою, любов'ю до людей. Він показує похмурі межі життя, світ страждань людських, маючи рідкісне для людей свого покоління знання і цього світу, і життя, але що могло бути соціальним викриттям — стає дослідженням екзистенційного позачасового досвіду. Павлов справді здатний показати великим планом неявне, де абсурд перетворюється на реальність, а реальність — на трагічний абсурд. На думку літературних критиків, він пише про те, про що до нього писали Сартр і Шаламов, Камю і Солженіцин, Платонова і Кафка, Гамсун і Достоєвський. особняком, дуже окремим представником свого власного спрямування: своєї прози.