«Не отримай я спадщину, не було б цієї історії… Мій дідусь ще за життя готувався залишити про себе вічну пам'ять. Особисто диктував бабці промови для своїх виступів. Вона записувала в зошит і потім читала йому вголос: «Дорогі товариші! Рано втратив я батьків, мене виховали радянська влада та Комуністична партія, в лавах яких перебуває понад півстоліття…» Після його виступів бабуся любовно збирала в альбом газетні вирізки: «Генерал-лейтенант І. Я. Колодін на зустрічі з курсантами вищої школи міліції », «Генерал-лейтенант І. Я. Колодін на зустрічі з ветеранами партизанського руху Волинщини»… Дідусь позував у парадному мундирі, для якого зібрав стільки орденів та медалей, що з-під них навіть не прозирало сукно…»