«Після Седана минуло два тижні, іншими словами, була середина вересня 1870 року. Копіювальник прусського геологічного управління, а цього разу лейтенант із резервістів пан фон Блайхроден сидів без сурдута за письмовим столом в одній із кімнат Cafe du Cercle – найвишуканішого закладу села Марлотт. Формний сюртук із стоячим коміром лейтенант повісив на спинку стільця, і той поник, наче мертве тіло, судорожно обвивши порожніми рукавами ніжки стільця – ніби на випадок раптового падіння головою вперед. На правій полі залишився слід від портупеї, ліва була до блиску істерта піхвами, а спинка була запорошеною, як путівець. За низкою своїх зношених штанів пан геолог у званні лейтенанта міг би навіть увечері легко вивчати третинні відкладення у цій місцевості, коли до нього був вестовой, він слідами від брудних чобіт безпомилково встановлював, які формації лежали по дорозі вестового – еоценовые чи плиоценовые… ». Переклад: Софія Фрідлянд