Ця стаття присвячена аналізу живопису художника та наполеонівського генерала Луї-Франсуа Лежена (1775–1848) як історичного джерела для періоду 1796–1800 років. У 2012 р. у Версалі відбулася персональна виставка живописця, на якій були представлені роботи, що зберігаються у цьому музеї та у приватних зборах нащадків художника. За підсумками виставки було видано докладний каталог. Однак російською мовою про творчість Лежена досі не було опубліковано спеціальних робіт. Тим часом, творчість та особистість Л.-Ф. Лежена цікаві тим, що він був не лише художником, а й бойовим генералом, свідком та учасником практично всіх військових кампаній наполеонівської доби.

Першою картиною, в якій виявився талант Л.-Ф. Лежена як художника та історіографа, стала «Битва при Маренго», виставлена в Салоні 1801 р. За «Битвою при Маренго» була ціла низка найцікавіших творів: «Битва при Лоді», «Битва при Фаворській горі», «Битва при Абукірі», "Битва при Пірамідах". Усі названі полотна сьогодні зберігаються у Версальському палаці-музеї.

Розбору цих картин присвячено цю статтю. На основі мемуарів художника, а також синхронних документів та свідоцтв автори пояснюють зміст полотен, їхню відповідність реаліям та духу часу.

Відмінною рисою живопису Л.-Ф. Лежена стало поєднання на батальних творах різночасних сцен битви, що зближують його живопис із середньовічною мініатюрою. У той же час ця риса аж ніяк не позначилася на достовірності картин, які є найціннішим документом з історії наполеонівських воєн.