«У наші часи навряд чи знайдеться такий читач – тим менш такий критик, – який став би вимірювати гідність твору його довжиною. Ніхто не сумнівається в тому, що старовинний французький вислів: «sunnet sans défaut vaut seul un long poème» - цілком застосовно і до прози, що найменший малюнок може мати високу художню цінність. Альфонс Доде прославився як автор Contes du Lundi, не написавши ще жодного роману; популярність Мопассана ґрунтується переважно на його дрібних оповіданнях. Звичкою не рахувати, а зважувати рядки у нас, росіян, мали започаткувати вже повісті Бєлкіна…»