«Я — артистка театру, все своє життя збирала по крихтах те, що стосувалося життя мого батька, і в XXI столітті прочитала його думки, пережила його страждання. Йти в минуле важко, важко все переживати заново. Книга життя мого батька захлопнулася на сорок сьомому році, а його щоденники відкрили мені, які важкі були його останні роки, як він один пройшов свій шлях на голгофу — пережив аварію віри і, що найстрашніше пережив зрадництво друзів і нерозуміння в сім'ї. На жаль, ми, діти, нічим не могли йому допомогти, тому що були занадто малі. Зараз я майже вдвічі старший за батька, і читаючи написане ним, наново осмислила свою дитячу трагедію та дитячий біль, вона, моя теперішня оцінка тих днів, стала глибшою і об'ємнішою. Проживши ще раз своє життя, я з величезною любов'ю присвячую цю книгу батькові». >