Сергій Павлович Дягілєв (1872–1929) мав невгамовну енергію та численні таланти: писав статті, випускав журнал, чудово знав живопис і відбирав картини для виставок, колекціонував старі книги та рукописи і став першим російським імпресаріо світового рівня. Завдяки йому Європа познайомилася з російським художнім та театральним мистецтвом. З його ім'ям нерозривно пов'язані оперні та балетні Російські сезони. Організаторські здібності Дягілєва були воістину безмежні: його трупа виступала у найпрестижніших театральних залах, над виставами працювали найвідоміші музиканти та художники. Він відкрив геній Стравінського та Прокоф'єва, Ніжинського та Лифаря. Він був представлений вінценосним особам та захоплювався мистецтвом бродячих танцюристів. Дягілєв півжиття провів за кордоном, постійно подорожував з трупою та близькими людьми по європейських столицях, щорічно приїжджав до обожнюваної ним Венеції, де й помер, не зумівши впоратися з тугою по залишеній Росії. Сергій Павлович мав славу галантного «шармера», якому сприяли меценати, дружив з Олександром Бенуа, Коко Шанель і Пабло Пікассо, а в роботі був «диктатором», який підкорив своїй волі колектив Російського балету, перекраював лібретто, спостерігав за ходом репетицій одним словом, Маестро.