«На світі щастя немає, але є спокій і воля», – сказав Пушкін, але з роками я відчуваю, що немає ні спокою, ні волі, а є, точніше сказати, буває саме щастя, тобто гостре до болю відчуття невимовного словами блаженства життя. Воно настає з різних приводів: іноді найбільшим, подієвим, іноді дрібним, як крихти піску. Вчора я прокинулася від яскравого та ненаситного співу птахів на зорі. І відчула щастя. Якщо мені вдається писати прозу, яка передає цей стан або хоча б стикається з ним, я – найщасливіша людина!