У бунінському оповіданні «Легке дихання» п'ятнадцятирічна гімназистка Оля Мещерська каже начальниці гімназії: «Вибачте, madame, ви помиляєтеся. Я жінка. І винен у цьому знаєте хто? Віра, героїня роману «Спокусник», нікого не звинувачує. Ніхто не винен у тому, що перше кохання обрушилося на неї не романтичними мріями і не безневинними поцілунками з однокласником, але постійною небезпекою викриття, ганьби та пристрастю такої нищівної сили, що навряд чи вона може похвалитися тією головною прикметою жіночої краси, якою хвалиться Оля . А саме – «легким диханням».