Анна Франк народилася у 1929 році. Вона померла в концтаборі, коли їй було 15 років. Її щоденник, який вона вела в Амстердамі, ховаючись із сім'єю від нацистів, став відомий усьому світу. Ганна Франк вела щоденник із 12 червня 1942 року до 1 серпня 1944-го. Спочатку вона писала свої листи тільки для себе самої – до весни 1944-го, коли вона почула за радіо «Горіння» (радіостанція нідерландського уряду в еміграції, що віщала з Лондона) виступ Болкестейна, міністра освіти в нідерланд. Міністр сказав, що після війни всі свідоцтва про страждання нідерландського народу під час німецької окупації мають бути зібрані та опубліковані. Для прикладу, серед інших свідчень, він назвав щоденники. Під враженням цієї промови Ганна вирішила після війни видати книгу, основою якої мав послужити її щоденник. Вона почала переписувати і переробляти свій щоденник, вносила виправлення, викреслювала уривки, які здавались їй не дуже цікавими, і з пам'яті додавала інші. Одночасно вона продовжувала вести і первісний щоденник, який у науковому виданні 1986 року називається версією «а», на відміну від версії «б» – переробленого, другого щоденника. Останній запис Анни датований 1 серпня 1944 р. 4 серпня вісьмох людей, що ховалися, заарештувала Зелена поліція. У цьому виданні публікується повний текст щоденника, схвалений Фондом Анни Франк у Базелі.