У книзі робиться спроба піддати суттєвому переосмисленню розтиражовані в літературознавстві канонічні уявлення про творчість видатних англійських та американських письменників, таких, як О. Уайльд, В. Вулф, Т. С. Еліот, Т. Фішер, Е. Хемінг Міллер, Дж.Д.Селінджер, Дж.Чівер, Дж.Апдайк та ін. Запропоноване прочитання їх текстів як тих, що ухиляються від однозначної інтерпретації, дає можливість читачеві відкрити непомічені раніше дослідницькою думкою нові вектори літературної історії XX століття. І тут особлива увага приділяється проблемам боротьби з літературною формою як з видом репресії, критичної стратегії тексту, відтворення в тексті руху безтілесної енергії та взаємини людини з речами, що його оточують.