Радянський письменник Георгій Дмитрович Гуліа (1913—1989), заслужений діяч мистецтв Грузинської РСР (1943) та Абхазької АРСР (1971), розпочинав свій життєвий шлях не як літератор. В молодості він багато років пропрацював інженером на будівництві Чорноморської залізниці. І лише у зрілому віці став писати книжки. Перша ж його повість «Весна в Сакені» отримала 1949 року Сталінську премію. Далі пішли багато інших повістей, оповідань, романів. Довгий час Георгій Гулія був одним із керівників «Літературної газети». У цей період він звернувся до історичного жанру, і з-під його пера вийшли дуже цікаві романи з історії стародавніх народів - "Фараон Ехнатон", "Людина з Афін", "Сулла", "Омар Хайям". про епоху царювання фараона Ехнатона (XIV століття до н.е.) – однією з вузлових епох в історії єгипетської культури. Цей час багатий на генії зодчества, скульптури та живопису. Але особистість самого фараона-реформатора досі залишається загадкою. У світовій художній літературі немає творів про Ехнатон та його час. Роман Георгія Гулія цікавий оригінальною розробкою цієї теми.