«Відступати було нікуди, так що не залишалося нічого іншого, як зважитися, нарешті, розповісти коханому чоловікові те, що він мав право знати. що сталося за ці майже три тижні. Як гримів грім, як злякався Ральф, як згасло світло і згорів комп'ютер. І як вона просто від нудьги зайшла туди, куди не прагнула і не заходила раніше. І як знайшовши ключ, довго шукала замок, до якого він міг би підійти. І як, цілком випадково, знайшла прихований фальшивий мур, за яким виявилася шафа із замкненою скринькою. — А ти, напевно, відкрила скриньку? – Єва посміхнулася. – Там щоденники. І вона розповіла те, що вже встигла прочитати. Куди приведуть її таємниці минулого – поки що не знав ніхто»