«– Ти мені нічого не хочеш сказати? Може, допомога потрібна? Допомога була потрібна, і Густа розповіла про скриньку. — І справді так небезпечно? Вона розуміла, що тато перепитує просто так для порядку. Насправді, він уже все зрозумів сам і тепер шукає рішення. — Не знаю, Густу й справді долали сумніви. - Це не граната, сама не вибухне. Але спокуса для недоброї людини занадто велика. А під час війни люди добрими не часто бувають. - Так що там заховано? Гроші чи, може, коштовності які?…» У наші дні: «… злетів у повітря і сріблястою рибкою впав на підлогу, відбиту Алексом ніж. Правда і сам хлопець, втративши рівновагу, з гуркотом звалився на підлогу, накривши собою страшну зброю. А бандит – тепер уже сумніватися точно не доводилося – замахнувся на лежачого ногою у важкому робочому черевику. Потрібно було терміново щось робити! І, схопивши перше, що підвернулося під руку, вона кинулась у бійку. Світловолоса валькірія, озброєна сковорідкою, що підвернулася під руку, виглядала, ймовірно, дуже войовничо. Однак Єві було не до краси. Приклавши одному з нападників сковорідкою по спині, дівчина швидко зрозуміла - бити денцем неефективно. І другому від неї дісталося вже торцем по ребрах. Той, охнувши, зігнувся і, принаймні на якийсь час, виявився нейтралізованим. Проте були ще двоє…»