Шістнадцятирічного Даріо вважають важким підлітком. У нього не ладнаються стосунки з матір'ю, а в школі вчителька відкрито називає його «виродком». У покарання за дрібне хуліганство юнака відправляють на соціальну роботу: тепер він повинен допомагати Енді, який має труднощі з промовою та пересуванням. Даріо практично з самого початку бачить у своєму підопічному звичайного хлопчика і чудово розуміє його думки та почуття, які не так уже відрізняються від його власних. І щоб у них розібратися, Даріо відвозить Енді до моря. Вітер, сонце, теплий пісок, шум моря і розмови роблять те, що до цього не вдавалося численним дорослим, що оточували підлітків, – змінюють їх. І ця подорож з його іронією, ламкою стереотипами, духом свободи стає головною в житті героїв – зовсім як у кінематографічних шедеврах Томаса Яна і Тіля Швайгера «Дістатися до небес» та Олів'є Накаша та Еріка Толедано «1+1». Італійський письменник Габріел народився в 1967 році) часто піднімає у своїх творах, адресованих підліткам, соціальні проблеми і на рівних розмовляє з молодими читачами про соціальну інтеграцію, обмежені фізичні можливості, психічне здоров'я, міграцію – і робить це майстерно. «За вміння впоратися з делікатними темами та ситуаціями і не впасти в моралі» – з таким формулюванням журнал Andersen відзначив роман «Сонце крізь пальці» премією у категорії «Краща книга для дітей віком від 15 років», а Міжнародна рада з дитячої та юнацької літератури включила цю повість у список 50 найкращих у світі книг, які говорять про інвалідність. Читачі ж високо оцінили роман за його щирість та легкість.