За винятком Великої Вітчизняної війни, монгольська навала – мабуть, найстрашніша і найкривавіша сторінка в нашій історії. У XIII столітті сталася катастрофа, наслідки якої позначаються донині. Найпотужніша держава, якою на той час була Володимиро-Суздальська Русь, чия культура піднеслася на небачену висоту, а дружини могли «Волгу веслами розплескати, а Дон шеломами вичерпати», звалилася протягом трьох місяців під копита монгольських орд. Не тільки для простих людей того часу, а й для еліти, як духовної, так і світської, подібна аварія основ, що здавалася непорушними, вимагала переосмислення та розуміння. Звичний світ звалився, і звалився назавжди. Це сприймалося як кінець світу, як гнів Божий на Російську землю, посланий понад численні гріхи як князів, а й усього народу. Життя російських людей чітко розділилося на ДО і ПІСЛЯ навали. Опираючись на свідчення як вітчизняних, так і зарубіжних письмових джерел, залучаючи численні археологічні дані, М. Єлісєєв постарався якомога детальніше висвітлити картину походу Батия на Північно-Східну Русь.