Коли вона дивилася на нього, він був готовий на будь-які шалені вчинки. Коли він був поруч, вона нарешті скидала маску і дозволяла собі бути слабкою. Але доля, мов навмисне, розводила їх далі й далі один від одного. Його закинула в котел жорстокої війни, її – у гущавину складних подій та бандитських розбірок. Їхні розлуки нескінченні, а зустрічі рідкісні, як цілющий дощ у посуху. Але головне для кожного з них – знати, що інший існує на цій землі, що він ще живий. «Будь ласка, тільки живи! Далекий, поранений, зі скаліченою душею, що б не трапилося, тільки живи!»