«З лікарняного коридору пахло хлоркою та перловим супом. Ляскали металеві каталки, уривчасто долинали уривки розмов медсестер. По стіні, пофарбованій у тужливий жовтий колір – і чому у лікарнях завжди фарбують стіни цією фарбою? - Зрідка пробігали світяться зигзаги від фар машин, що проїжджали під вікном. Марина Григорівна піднялася з стільця, припадаючи на праву ногу, пройшла до вікна і щільніше задерла штори. У палаті стало майже зовсім темно, лише через засклений прямокутник над дверима просочувалося блакитне мертве світло…»