Мередіт та Ніна Уітсон – сестри, але важко знайти жінок більш несхожих. Одна – домосідка, яка завжди вважала, що немає кращої долі, ніж вийти заміж, ростити дітей та керувати сімейним яблуневим розплідником. Інша мріяла про мандрівки, стала фоторепортером, що висвітлює гуманітарні катастрофи, і вештається по всьому світу, уникаючи розмов про майбутнє та сім'ю. Інфаркт батька зводить сестер разом із батьківським домом. Від матері з російським корінням вони ніколи не бачили нічого, крім крижаного несхвалення, і навіть зараз Аня не намагається зблизитися з дочками, виявляючи добре знайому їм відстороненість. У дитинстві лише одне поєднувало їх із матір'ю: казка про бідну дівчину та принца, яку та розповідала дівчаткам на ніч. Розуміючи, що вмирає, батько просить дочок дослухати казку – до кінця. Так починається подорож двох жінок до минулого матері, до її життя в блокадному Ленінграді.