Цю книгу автор написав за розповідями своєї родички Смирнової Л. П., яка пережила блокаду Ленінграда у дитячому віці. «Немає нічого страшнішого, ніж голод», - говорила вона. У Ленінграді Людмила опинилася разом із старшою сестрою. Під час блокади пайок дітям та утриманцям швидко зменшувався, і він досяг 125 грамів хліба на добу. На момент завершення роботи над цією книгою Людмила Петрівна продовжує жити та розповідати молодим людям про пережиті дні блокади Ленінграда. Їй виповнилося 89 років.