Мій батько Сержпінський Микола Сергійович – учасник Великої Вітчизняної війни, і ця повість написана за його спогадами. Сам батько не збирався писати мемуари, йому важко було згадувати пережите. Коли я просив його розповісти про ті події, він не завжди погоджувався, перед тим як розпочати свою розповідь, довго курив, обличчя в нього ставало серйозним, а в очах з'являвся біль. Щоб зберегти цю солдатську історію для нащадків, я вирішив написати все, що мені відомо, у вигляді повісті від першої особи. Це повна версія книги.