До книги увійшли дві роботи видатного російського і згодом американського візантиніста академіка Олександра Васильєва – «Візантія і хрестоносці» (1923) та «Падіння Візантії» (1925). Гострий і неупереджений погляд, чіткий аналіз причин подій, що розгорнулися, широке залучення джерел – ось відмінні риси його книг. Ми бачимо, як Візантійську імперію поступово роз'їдають внутрішні протиріччя, як її тіснять із заходу латиняни на чолі з Венецією та зі сходу – турки, як, нарешті, хрестоносці, забувши про Гробу Господнього, повертають Четверте хрестове похід на Константинополь – блискуче собі рівних у Європі, опановують його і на розграбованому згарищі затверджують свою державу. Через п'ятдесят років Візантійська імперія відродилася, але її сили були підірвані. До 1453 року вся вона зменшилася до розмірів своєї столиці, і тоді настав заключний акт великої історичної драми – штурм міста султаном Мехмедом II та загибель останнього візантійського імператора Костянтина XI у рукопашній сутичці… Так завершилася тисячолітня історія Візантії.