Середина XI століття. Всеволод, син Ярослава Мудрого, чорно заздрить своєму старшому братові Ізяславу. Сказано: «Не захочу дім ближнього твого; не бажай жінку ближнього твого», але порушив Всеволод цю заповідь. Зажадав він і братову дружину, і київський престол, який дістався Ізяславу у спадок від батька. Всеволоду життя покласти не шкода, щоб отримати бажане, адже несправедливо, що «дурень Ізяслав» усім володіє... Почалася братовбивча суперечка, але хіба виправдовується зрада і вбивство прагненням розділити батьківську спадщину «справедливо»?