Під час вимушеної стоянки поїзда, що прямує до Стамбула, четверо попутників коротають час у місцевому будинку культури. Цього дня якраз святкується весілля. У розпал веселощів випадкові гості показують сцени народного турецького театру. Публіка приймає «акторів» на «ура». Успіх надихає їх. Заручившись фінансовою підтримкою та повернувшись до Стамбула, вони вирішують заснувати Новий турецький театр. Спочатку все йде непогано. Але незабаром гроші закінчуються і трупа поступово починає розпадатися. Проте вдома на них ніхто не чекає, а за той недовгий час, що ці люди провели разом, вони стали справжньою родиною. А театр — їх останній притулок, останній притулок…