Маленька сирота Гюльсум волею долі потрапляє під опікою до вдови багатого паші пані Надіде. Та обіцяє виховувати дівчинку як рідну дочку і до того ж сподівається, що Гюльсум стане непоганою нянькою її молодшому онукові. Але з часом з дівчинкою починають поводитися гірше, ніж з прислугою, попутно звинувачуючи у всіх напастях, що звалюються додому. У результаті Гюльсум виявляються найгірші людські якості. Надіде-ханим вважала, що дівчинка, подібно до гілок кизилу — рано зацвіте. Але помилково вважала, що це принесе такі ж ранні плоди…