У своїх спогадах Ільма Ракуза слідує за маленькою дівчинкою, якою вона була одразу після закінчення Другої світової, коли оформлялися нові політичні та культурні контури Європи. Вона – дочка матері-угорки та батька-словенця. Життя веде її зі словацького містечка через Будапешт, Любляну та Трієст до Цюріха, а звідти – ще далі на Схід та на Захід: до Ленінграда та Парижа. Всюди залишаючись чужою, дівчинка знаходить себе спочатку у музиці, граючи на фортепіано, а потім, відкривши Достоєвського, у літературі. І ще – у русі: у численних подорожах та прогулянках. «Міра моря» – не просто спогади про дитинство та юність. Книга воскрешає те, що залишилося від зіткнень з людьми: звуки та голоси, фарби та настрої, образи та враження.