«Ти втираєш мені якийсь ковбасизм!» — кричить телеведучий Єдино чесного каналу співрозмовнику-лібералу та переконує глядачів, що той поклоняється язичницькому культу їжі та комфорту. У подібних сценах раблеанської сатири «Зомбі» письменник Євген Долматович відтворює вигадану Росію, яка, на відміну від Заходу, що вимирає, продовжує стабільно процвітати під керівництвом «великого нашого вождя пана П». Громадяни їздять на тойотах-калинах, користуються русфонами, «Фоткаграмом» та «Удержаві», їдять розварену вермішель на сніданок, обід та вечерю, а за благополуччям населення невсипуче стежать співробітники РосРАБОнагляду. У 11 їдко-іронічних , пророчо записаних ще в 2017 році, прозаїк розповідає про життя підлітка Васьки у звичайній російській родині, гімноспіні вождю в школах, зомбі-апокаліпсисі в Європі та священній місії Росії, де критичне мислення оголошено хворобою і мислезлочином, а стрімко падає істина народжується не в суперечці, а в полум'ї кривавої різанини. Текст супроводжується докладними примітками цензорів, міграційної служби, агентів ФСБ, незалежних політологів, учасників руху «Миролюбний іслам» та інших небайдужих служителів «демократичної автократії».