Більше ніж через шістдесят років після того, як Вірджинія Вулф потонула в 1941 році, Олівія Ленг (нар. 1977), англійська письменниця і критик, пройшла весь шлях уздовж річки Уз у графстві Суссекс: від витоку до Сіфорду, де річка впадає у морі. Результатом цієї подорожі стало глибоке дослідження того, як історія живе у ландшафті, і того, як примари ніколи не залишають улюблені місця. Ленг піднімає з заболочених берегів Уза різні історії — від жорстокої Баронської війни у XIII столітті до «мисливців на диназаврів» у дев'ятнадцятому, — згадує Шекспіра, Гомера, Айріс Мердок та Кеннета Грехема, автора прибережної класики «Вітер у вербах», у людському житті, простежуючи їх заплутаний потік у літературі та міфології. Але центральним з усіх примар залишається Вірджинія Вулф, постійна компаньйонка Ленг у цій подорожі, тому книгу можна прочитати і як біографію цієї унікальної англійської письменниці: пам'ятник плинності її життя і літературного процесу — «адже, незважаючи на сумний фінал, здавалося, вона, подібно , має дар бачити те, що заховано під поверхнею».