Нові розповіді Володимира Сорокіна – про жінок: на війні та у жорстокому світі, в обставинах, ворожих жіночій природі. Наглядачка у концтаборі, майбутня зірка прогресивного мистецтва, маленька дівчинка у радянській лікарні, юна геніальна шахістка, перебудовна студентка та інші становлять галерею пронизливих, точних, дуже різних портретів, об'єднаних одним: пережите насильство незворотно змінює їх, але не стирає, а тільки загострює їхню індивідуальність. Водночас продовжує рухатися у новому напрямку. Все більше співчуття до свідків і мимовільних учасників великих геополітичних драм, оповідальність і ліризм, задані "Метелью" і продовжені в "Докторі Гаріні", в "De feminis" особливо помітні. виразно виступає проти розлюднення антагоністів.