«У павільйоні кіностудії темно, тільки через відчинені двері проникає світло з коридору. Смутно темніє декорація, що нагадує п'єдестал, але без пам'ятника. Неподалік від дверей стоїть помічник Аня, говорить по крихітному телефону. Аня (по телефону). Зоя Іванівна, ви режисер, ви повинні були взагалі тут розвалитися в кріслі і чекати, поки продюсер розрулить ситуацію. Я вважаю, що ви вже й так перед цими світильниками принизилися. Чому ви мали їх просити?! Нехай продюсер приїде і сам умовляє їх… Я прийшла – у павільйоні не душі… Немає тут нікого… Входить Горячев. Він явно схвильований...»