Прозу Андрія Геласімова (нар. 1965 р.) відрізняє насамперед незвичне для сьогоднішньої літератури реальне та добре ставлення до дійсності. У ній немає ні засудження, ні пафосу викриття, ні нарікань на мінливості долі. Життя сприймається таким, яким воно є.

Дотепні сюжети, вільна й артистична манера оповідання – ось, мабуть, основні характеристики пропонованої книги. Головний герой (знову оповідача) понівечений на війні – у нього повністю обгоріло обличчя. Заробляє життя ремонтом квартир. У перервах між замовленнями п'є до нестями – щоб ні про що не думати і нічого не згадувати. "Двигун сюжету" - пошуки друга, що опустився алкоголіка, який продав квартиру і зник. В результаті подій, що послідовно розгортаються, герой поступово повертається до життя - знайомиться з новою родиною батька і своїми новими сестрою і братом, мирить друзів, що посварилися, знову починає малювати (до армії він навчався на художника), у фіналі дано навіть натяк на можливість кохання... Безсумнівна гідність тексту – відмінна розмовна мова, якою, завдяки автору, користуються персонажі, та емоційна складова: рідкісний, за нинішніх часів, позитивний пафос поданий у дещо замаскованому вигляді. Все це, плюс гостра спостережливість до деталі та відомий лаконізм викладу – виводить текст у розряд експериментальних зразків – як зробити літературу “читабельною”, залишивши водночас “серйозною”.