У книзі трактуються питання метафізичного світогляду Достоєвського та його героїв. Мовою ґрунтовницької концепції «безпосереднього пізнання» автор книги йде по всіх ярусах художньо-естетичних та споглядально-умоглядних конструкцій Достоєвського: онтологія та гносеологія; теологія, етика та філософія людини; діалогічне спілкування та метафізика Іншого; філософія історії та літературна урбаністика; естетика творчості та філософія вчинку. Особливе місце у книзі посідає розгортання проблем: «виховання Достоєвським нового читача»; «Діалог столиць Вітчизни»; «жертовна етика, виправдання, спокута та порятунок людей», «христологія та есхатологія останнього історичного дня».