На що тільки не підеш, щоб скласти іспит. Навіть на кладовищі. Вночі. У компанії вірних друзів. Для повного, так би мовити, занурення в атмосферу і тренування в створенні захисних кругів від нежити. Ось тільки щось пішло не так. І у результаті я призвала. Ні, не демона. А свого викладача по некромантії. Не зовсім одягненого. Точніше, зовсім не одягненого. А, гаразд, буду відвертою: абсолютно голого. І чомусь він абсолютно не зрадів моїм успіхам в магії.

Ех, краще б я демона призвала! Тому що тепер і я, і мої друзі за такі видатні досягнення потрапили під пильне спостереження ректора. І йому плювати, що зараз канікули. А ось нам ну ні крапельки не хочеться витрачати вільний час на додаткове зайняття. Ну та гаразд, де наша не пропадала! Як мовиться: поживемо - побачимо, виживемо - врахуємо.