Харків, осінь 1943-го. Окупація позаду, попереду - складний період відновлення. Спішно організовані групи фахівців - архітектори, просвітники, комунальники - в добровільно-примусовому порядку спрямовуються в допомогу Місту. Вірніше, тому, що від нього залишилося.

Але не все так похмуро. При світлі каганця тепліше розмови, уранішні пробіжки за водою оздоровлюють, а прогулянки уздовж уламків улюблених будівель загартовують нерви. Хтось радіє, що може бути корисний, хтось злиться, що забрали прямо з фронту. Хтось тихо оплакує загиблих, хтось кричить, вимагаючи відплати і компенсацій. Одні зустрічають старих знайомих, що пережили окупацію, і вражаються їх мужності, інші труять близьких за "зв'язок" з фашистською владою. Все як скрізь.

З першою хвилею реевакуації в Харків прибуває і журналіст Володимир Морський. І тут же поринає в розслідування низки злочинів.