Чомусь прийнято вважати, що донжуанство - доля одних лише чоловіків. Спокушати і домагатися, домагаючись - остигати і чути, як усередині риє свій хід черв'як пересичення. Йти, руйнувати чуже життя і ні за що не нести відповідальності, тому що любов не знає ні законів, ні моралі.

Донжуани Галини Щербаковой - жінки. Це вони полюють за чоловіками, виходять "пастися на луги", втікаючи від раз і назавжди розписаного порядку життя. Тим більше - в Росії, тим більше - в пору ранньої перебудови.

Це вони розмінюють квартири і перевертають з ніг на голову уявлення про першість молодості в амурних справах. Але що стоїть за цією "свободою"? Згвалтування в підлітковому віці, збиток комунального життя з хворими людьми-батьками, яких не візьме жодна лікарня, неможливість перемогти Систему, яка навіть сина-інваліда готова послати в армію.

Свобода обертається помстою за нещасливе минуле, але минуле не можна змінити.