Автобіографія Марини Абрамович - це вербальне висловлювання, дихаюче такою ж силою і безстрашністю, як і її в основному невербальні художні перформенси. Вона з властивим їй сухим гумором розповідає про дитинство і юність, які пройшли під суворим контролем авторитарної матері, про своє мистецтво, пронизане невичерпною цікавістю і бажанням пізнати людей. Центральна частина книги присвячена її стосункам і колаборації з художником Улаем - стосункам, які після 12 років завершилися спільним видовищним перформенсом на Великій Китайській стіні.